мет_вказівки КР Снігоборотьба

3. ПРОЕКТУВАННЯ СНІГОЗАТРИМУВАЛЬНИХ ЛІСОНАСАДЖЕНЬ

Для захисту колії від занесення снігом на перегонах і станціях застосовуються:

–снігозатримувальні лісонасадження [2];

–постійні або переносні загорожі (щити);

–маневрений захист – снігові траншеї та вали, що нарізаються плугами або бульдозерами в сніговому покрові.

Принцип дії всіх видів захисту колії від снігу базується на зменшенні швидкості сніговійного потоку при зустрічі з перепоною, що спричиняє випадіння снігу з потоку і утворення його відкладень.

3.1.Загальні відомості

3.1.1.Лісонасадження – це система лісосмуг різної ширини та конструкції з розривами між ними (міжсмуговими інтервалами).

Лісосмугою називається територіально єдина ділянка лісонасадження, яка має прямокутну або близьку до неї форму.

Конструкція лісосмуги – це будова її вертикального профілю, яка ви-

значає ступінь і характер аеродинаміки лісосмуги, а отже і її снігозатримуючі властивості.

3.1.2. За конструкцією лісосмуги поділяються на: непродувні, ажурні та продувні.

Непродувні – це такі лісосмуги, у яких в облиственому стані зверху донизу немає помітних оком просвітів. Вершина снігового валу під час перших хуртовин починає формуватися всередині або поблизу завітреного узлісся лісосмуги. Завітрений схил валу різкий або дуже різкий. Лісосмуги такої конструкції в значній мірі пошкоджуються хуртовинним снігом.

Ажурні лісосмуги мають рівномірно розміщені зверху донизу невеликі наскрізні просвіти, через які вільно проходить вітровий потік.

Гребінь валу починає формуватися за лісосмугою, а схили наростають рівномірно. Сніговий вал має пологі схили, і чим більша ажурність, тим довші і пологіші схили. Ажурні лісосмуги хуртовинним снігом, як правило, не пошкоджуються.

До ажурних відносять вузькі лісосмуги (до 12 м) з рідким чагарником або без нього.

Продувні лісосмуги мають в нижній та середній частинах вертикального профілю великі наскрізні просвіти, через які вільно проходить частина вітрового потоку. Друга частина вітрового потоку обходить лісосмугу верхом.

До продувних відносяться лісосмуги без підліску з піднятими над землею кронами дерев або з невисоким суцільним підліском, коли продувна частина лісосмуги розміщена між підліском та кроною дерев.

У продувних понизу лісосмугах сніговий вал починає формуватися поза лісосмугою, а потім в міру перенесення вал снігу зростає, засипаючи продувну частину лісосмуги, після чого лісосмуга працює як непродувна або ажурна.

Лісосмуги з густим підліском і продувною частиною вище нього спочатку працюють як непродувні, а потім, після занесення снігом нижньої частини, – як продувні.

Продувні лісосмуги хуртовинним снігом, як правило, не пошкоджуються.

3.1.3.Лісосмуги складаються з дерев і чагарників. Сукупність дерев називають лісоставом, який складається з головних та супутніх порід.

До головних відносяться породи, що виконують основну захисну функцію та можуть створювати верхній ярус насадження. Головні породи вибирають із найбільш довговічних дерев, які стійкі, добре відповідають місцевим умовам клімату і добре відновлюються. До таких дерев відносяться: дуб, модрина, ялина, сосна, ясен, береза, бук, гледичія, верба, тополя.

Супутні породи сприяють кращому росту головних та поліпшують захисні функції лісосмуги (ущільнюють вертикальний профіль лісосмуги в середній та нижній її частинах). Це клен, липа, граб, берест, в’яз, черешня, акація біла.

Головні породи займають перший (верхній) ярус, а супутні – переважно другий та третій яруси.

Чагарники, як і супутні породи, виконують допоміжну роль. Вони ущільнюють вертикальний профіль в нижній частині, затримують сніг, захищають

ізбагачують ґрунт. Чагарники повинні бути стійкими проти сніговалу. У лісонасадженнях застосовуються такі чагарники: ірга звичайна, бузок звичайний, смородина золотиста, обліпиха, бузок, акація жовта, тамарикс.

3.1.4.Снігозатримувальні лісонасадження створюються за індивідуальними проектами, які розробляються проектними організаціями на підставі матеріалів польових вишукувань і необхідних техніко-економічних розрахунків.

Проекти затверджуються в службі колії або з дозволу начальника служби начальником дистанції захисних лісонасаджень.

3.2.Будова лісонасадження

3.2.1.Лісонасадження характеризуються такими параметрами:

– кількістю і шириною лісосмуг;

– порядком розміщення лісосмуг різних конструкцій і міжсмугових інте-

рвалів різної ширини;

–кількістю рядів дерев і чагарників;

–шириною міжрядь і відстанню між рослинами в ряду (схема лісонасадження наведена на рис. 3.1).

Параметри лісонасаджень встановлюються залежно від конкретних умов і ступеня снігозаносимості ділянки: чим більше переноситься снігу до колії, тим ширшими повинні бути міжсмугові інтервали (особливо зі сторони поля); чим гірші умови для росту, тим вужчими мають бути лісосмуги і ширшими відстані між рядами.

3.2.2. Захисні лісонасадження можуть бути:

–односмуговими;

–колійна лісосмуга: перший і четвертий ряди – чагарник (тамарикс); другий – супутня порода (акація біла); третій – головна порода (гледичія).

–польова лісосмуга: перший і третій ряди – супутні породи (акація біла); другий ряд – головна порода (гледичія).

Відстань між рослинами в ряду (відповідно до п. 3.2.5) у колійній смузі – 1,5 м,

упольовій – 2,0 м.

4. Схеми снігозатримувальних лісонасаджень зі східної та західної сторін діля-

нки наведено на рис. 3.2.

Східна сторона

6 м

Рис. 3.2. Схеми снігозатримувального лісонасадження

4. ЗАХИСТ КОЛІЇ ВІД ЗАНЕСЕННЯ СНІГОМ ЗА ДОПОМОГОЮ ЗАГОРОЖ

У районах з несприятливими ґрунтово-кліматичними умовами, де важко або неможливо вирощувати лісонасадження, ділянки, що заносяться снігом, захищають від снігу постійними або переносними загорожами.

4.1.Постійні загорожі

4.1.1.Постійні загорожі бувають:

а) рівномірно просвітчасті по всій висоті;

б) полегшеного типу (з дерева); в) комбіновані полегшеного типу (залізобетонні опори і дерев’яне запов-

нення; г) дерев’яні, просвітчасті (75 %) по всій висоті;

д) залізобетонні.

Нові загорожі рекомендується споруджувати відповідно до пунктів б–г. Вони відрізняються більшою снігозбірністю за менших витрат матеріалів.

4.1.2.Загальна висота загорож приймається від 3 до 5 м. Загорожі висотою понад 5 м застосовують лише у виняткових випадках (за індивідуальним проектом), оскільки відбувається ускладнення конструкції загорожі із значним її подорожчанням. Як правило, економічно вигідніше замість однієї високої загорожі ставити два ряди загорож меншої висоти.

4.1.3.Під час вибирання типу загорожі необхідно керуватися даними, наведеними у табл. 4.1.

Якщо кількість снігу, що приноситься до ділянки, складає 400...500 м3/м, то встановлюються два ряди загорож: перший (з боку колії) – загорожа полегшеного типу висотою 5 м, другий – загорожа просвітчаста (75 %) висотою 3 м. Якщо ж кількість снігу, що приноситься, 500...600 м3/м, – висоту другого просвітчастого ряду загорожі (75 %) треба призначати 4 м, а при кількості снігу, що приноситься, понад 600 м3/м – 5 м.

4.1.4.Основні розміри елементів просвітчастої загорожі (75 %) такі самі, як і у загорож полегшеного типу.

Всі типи загорож мають дерев’яне заповнення з дощок або з щитопланки. Опори загорож в залежності від типу бувають дерев’яні або залізобетонні (комбінована загорожа).

Типи та конструкції загорож наведені в додатку 1.

4.1.5.Розташування постійних загорож відносно колії залежить від на-

прямів основного перенесення снігу.

За напрямів основного перенесення снігу 30...90о загорожі встановлюють паралельно колії на відстані, що дорівнює 12-15-кратній висоті загорожі від бровки укосу виїмки, а при розміщенні колії на насипах і нульових місцях –

від осі крайньої колії.

За напрямів основного перенесення снігу менше 30о загорожі встановлюють уступами («косі» ряди загорож).

Другий ряд загорожі розміщується на відстані від першого, що дорівнює 22…24-кратній висоті загорожі.

Постійні загорожі слід споруджувати так, щоб залишався проїзд для транспортних засобів і сільськогосподарської техніки в місцях, погоджених з землекористувачами.

4.2. Переносні загорожі

4.2.1. Якщо кількість снігу, що наноситься до колії, невелика (до 100 м3/м), то захист ділянок, що заносяться снігом, виконують переносними

решітчастими щитами зі збільшеною просвітчастю в нижній частині або рівномірно просвітчасті по всій висоті.

Щити зі збільшеною просвітчастю в нижній частині є найбільш ефективними, бо дозволяють зібрати більшу кількість снігу і зменшити кількість перестановок щитів. Такі щити збирають сніговий вал до 100 м3/м без перестановки.

4.2.2. Щити встановлюються на відстані 50 м від бровки укосу виїмки, а на нульових місцях – від бровки земляного полотна. За наявності кавальєру, що знаходиться від бровки укосу на відстані понад 30 м, щити встановлюються на кавальєрі; при меншій відстані щити встановлюються за кавальєром на відстані 20...30 м від нього в сторону поля.

Якщо існує нагірна канава, то щити встановлюються так, щоб сніговий вал не збирався над канавою.

Лінії переносних щитів розташовуються так, щоб вони перекривали всю довжину виїмок та нульових місць і закінчувалися за їх межами на відстані не ближче 10 м, якщо висота насипу складає 2 м і більше, і не ближче 20 м, якщо висота насипу менше 2 м.

Снігові щити встановлюють до випадання снігу, прикріплюючи їх до кілків, заглиблених у ґрунт заздалегідь до початку заморозків на 40...60 см.

Щити виготовляються з щитопланки розміром 200×10×1,2 см. На рисунку 4.1 зображено схеми переносних решітчастих щитів.

Рис. 4.1. Схеми решітчастих щитів:

а– рівномірно просвітчасті по всій висоті; б – більш просвітчасті в нижній частині

4.3.Вибір типу загорож

Тип загорожі вибирається відповідно до рекомендацій, наведених у пунктах 4.1.3 і 4.2.1 в залежності від розрахункового об’єму снігу, що наноситься до 1 м колії зі східної та західної сторін.

У пояснювальній записці також необхідно привести конструкції загорож та схему їх розташування відносно колії.

Рис. 4.3. Схеми розташування загорож полегшеного типу біля ділянки колії А-Б

5. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ З ОЧИЩЕННЯ ТА ПРИБИРАННЯ СНІГУ ЗІ СТАНЦІЇ

5.1.Загальні положення

5.1.1.План організації робіт з очищення та прибирання снігу зі станції розробляється для кожної великої станції та входить як складова частина до оперативного плану заходів щодо попередження та ліквідації снігових заносів на дистанції колії.

У цьому документі наводяться:

– черговість, обсяг та порядок робіт з очищення та прибирання снігу з горловин, стрілок та колій з розділенням території станції на окремі, однорідні за способом виконання робіт, ділянки, закріплені за конкретними підприємствами;

– потреба в машинах, локомотивах, рухомому складі, інвентарі та робочій силі з розрахунку очищення та прибирання снігу зі всієї території станції в термін не більше трьох діб; норма рейсів снігоприбиральної техніки за зміну;

– порядок виїзду машин на роботу, маршрути вивезення снігу та місця його вивантаження; порядок і місця профілактичного обслуговування та ремонту снігоприбиральних поїздів у зимовий період; стійла у вагонних та локомотивних депо, майстернях дистанцій колії та колійних машинних станцій для виконання аварійних робіт і профілактичного ремонту снігоприбиральної техніки;

– пункти збирання та порядок викликання робочої сили та транспортних засобів, їх прибуття та розміщення по ділянках; прізвища керівників, відповідальних за організацію робіт, забезпечення робітників інструментом, місця відпочинку та одержання гарячого харчування; місця стоянки та заправки автомашин.

Обов’язковою умовою організації очищення колій від снігу є дотримання графіку руху поїздів та запланованого режиму маневрової роботи

5.1.2.У курсовій роботі розробляється тільки частина плану організації робіт з очищення та прибирання снігу зі станції – технологія очищення станції від снігу при заданій товщині снігового покрову.

При цьому необхідно визначити:

– тип снігоприбирального поїзда або машини;